Те, що для Європи є рятувальним колом, для України може стати обухом, яким дають по голові. Йдеться про документ під назвою «Steel Action Plan». Це стратегічна програма модернізації металургійної галузі. Вона розрахована до 2020 року. У документі - нічого екстраординарного. Все те, про що українські експерти, економісти і самі металурги говорять на кожному кроці. Просто в Брюсселі (на відміну від Києва) все це взяли і прийняли як керівництво дії.
У першу чергу європейці збираються розширити внутрішній ринок споживання металу. А зробити це - за рахунок підтримки машинобудування та будівництва. Брюссель не збирається субсидувати проблемні підприємства. Навпаки, хоче посилити конкуренцію і підштовхнути модернізацію. А для звільнених металургів передбачається програма перекваліфікації.
Для підвищення конкурентоспроможності європейського металу, в Брюсселі прописали ще ряд кроків. Це податкові і тарифні поблажки для здешевлення енергоносіїв, спрощення доступу до кредитів, збільшення виробництва продукції з брухту.Продумали європейці і загороджувальні заходи для захисту свого ринку. Це впровадження нових стандартів якості, перегляд антидемпінгових правил, введення періодичного моніторингу імпорту з країн, що не входять в ЄС, а також посилення екологічних вимог.
Все це разом узяте вже через кілька років може призвести до того, що дорогий і низькоякісний український метал буде не потрібен ніде і нікому. А враховуючи, що металургія дає 40% всієї валютної виручки в країні і 10% бюджету, можна собі уявити міць удару по українській економіці.
Звичайно, Україна може прийняти свою програму модернізації галузі номер один. Може Україна і підписати асоціацію з ЄС, отримавши інвестиції для модернізації та захист на європейському ринку. Тільки от чи це турбує нашу владу сьогодні?
